Ви вже напевно звернули увагу на те, що коли говорять про тональність пісні, або будь-якого музичного твору, то говорять тільки про мажорні та мінорні тональності. Це тому, що ніяких інших різновидів немає. Як вже згадувалося, повний звукоряд, який використовується в сучасній музиці, складається з дванадцяти рівних напівтонів (при виконанні на інструменті він називається хроматичною гамою). Діатоніка є фундаментальною властивісттю саме цієї дванадцяти-рівно-напівтонової системи. Мелодіко-гармонійний устрій діатоніки лежить в основі сучасної музики. Принцип діатонічності ладу полягає в тому, що при використанні тільки тонів і напівтонів, не допускається розташування двох напівтонів підряд (без хроматизмів). Лади, які відповідають даним умовам, належать до діатоніки. Відповідно, лади, що порушують ці умови, не є діатонічними, їх називають умовно діатонічними.
Гами, які є ладовою основою музики (мажорна і мінорна), складаються з семи ступенів. Тобто виходить, що п'ять звуків нашого дванадцяти-напівтонового звукоряду не потрапляють до складу тональності. Залишаючи всередині цієї стрункої системи свободу для мелодійних і ладових варіацій.
Якщо ми обираємо мажорний тонічний центр, то отримуємо мажорну тональність, а при виборі мінорного тонічного центру, отримуємо мінорну тональність.
Формула мажорної гами (тон, тон, напівтон, тон, тон, тон, напівтон). Якщо при виконанні мажорної гами ми раптом випадково порушуємо формулу, тобто "беремо" один з п'яти звуків, що не "задіяні", то відразу, "на слух", ми чуємо порушення "ладової мелодіки". Наш слух сприймає цей звук як "непритаманний" для цієї мелодії, тобто порушує відчуття ладу.
Лад - це "звуковисотна система субпідпорядкованості тонів, заснована на їх логічній (субординаційній) диференціації" (Т. С. Бершадська, 1978).
Устрій диатоніки якраз і є цією логічною (субординаційною) диференціацією, а тональність - всього лише висота ладу. Назва тональності походить від назви першого ступіню, а також нахилу ладу, мажорного, або мінорного. Наприклад, якщо перша ступінь звук С (до), а лад мажорний, то тональність до мажор; якщо перша ступінь звук G (соль), а лад мінорний, то тональність Gm (соль мінор). Загалом, діатоніка - це ладова система, що складається з семи семіступеневих ладів, головними з яких є натуральний мажор і натуральний мінор. У мажорних тональностях на першій ступені розташовується натуральний мажор, на другий - дорійський мінор, на третій - фрігійський мінор і т.д. відповідно із влаштуванням діатоніки. В мінорних тональностях все те ж саме, але на першій ступені звісно натуральний мінор, на другій - локрійскій мінор, на третій натуральний мажор і т. д. Іншими словами, в паралельних тональностях, наприклад G | | Em ми використовуємо, той самий звукоряд, тільки з різними тонічними центрами. Для пояснення приципу діатонічної будови ми беремо аплікатуру двооктавної мажорної гами і на її основі розглядаємо однооктавні сімиступиневі лади. Тобто граємо, використовуючи тільки ноти гами соль мажор, але від першого ступеня до першого ступеня через октаву. Так само граємо від другого ступеня до другого через октаву, від третього до третього, від четвертого до четвертого, від п'ятого до п'ятого, від шостого до шостого і від сьомого до сьомого.
От же ми отримуємо сім семиступеневих гам. Сім різних формул. Тепер проаналізуємо результат. Для полегшення цього процесу ми розглянемо отримані гами починаючи від шостої струни і порівняємо їх "формули" з еталонними (мажорною - {тон, тон, напівтон, тон, тон, тон, напівтон} і мінорною {тон, напівтон, тон, тон, напівтон , тон, тон})
